ЛИХОМАНИТИ, ить, перех., розм.
1. безос. Про
відчуття гарячки (у 1 знач.). — Чогось лихоманить мене, —
здригнувся Левко й передав косу Григорієві (Михайло Стельмах,
I, 1962, 557);
// Про відчуття нервового дрожу
внаслідок надмірного хвилювання, страху і т. ін. — Молоді
ви ще, то звідки вам знати, який то був чоловік
Гаркуша. Перед ним панів лихоманило, тряслися, як восени
лист на осиці (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 40);
[Сергій:] Бачив би ти, як її лихоманило перед кожним
екзаменом (Любомир Дмитерко, Дівоча доля, 1960, 44).
2. перен. Приводити в збуджений стан; хвилювати. Коли агітатор від земельної давнини перейшов до нинішніх справ, до різних чуток, що лихоманили село, тут уже всі, витягнувши шиї, почали розбиратись (Михайло Стельмах, I, 1962, 368); Недарма.. старий світ шаленіє.. Недарма його лихоманить засліплююча ненависть і охоплює похмура розгубленість (Радянська Україна, 15.X 1961, 2).
3. перен. Порушувати нормальний ритм роботи (підприємства, установи). Припливи і відпливи робочої сили лихоманять будови (Радянська Україна, 6.III 1963, 2); Навіть сторож дід Павло — На електровозі!.. Лихоманить шахту «Біс» Штурмова гарячка! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 221).