в означеннях
Тлумачення, значення слова «лихий»:

ЛИХИЙ 1, а, е.

1. Який чинить лихо, здатний чинити лихо. — Лихі, мабуть, люди ці Книші? — каже Кармель (Марко Вовчок, I, 1955, 350); Декотрі з жінок завидували Хіврі, що в неї свекруха не лиха (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 110);  * Образно. Мовчки ждуть козаки... Від лихої руки Не минути цю ніч їм напасті (Іван Манжура, Тв., 1955, 81);
//  у знач. ім. лихий, хого, чол. Чорт; нечиста сила. Сивилла грошики в калитку, Піднявши пелену і свитку, — І зслизла, мов лихий злигав (Іван Котляревський, I, 1952, 158).
Лихий несе (приніс) кого — те саме, що Лиха година несе (принесла). Аж ось лихий царя несе З законами (Тарас Шевченко, II, 1953, 351); [Марися:] Хотіла вчора увечері вийти до Миколи, лихий приніс письмоводителя, з ним порались до півночі... (Карпенко-Карий, I, 1960, 343).

2. Який сердиться, лютує; сердитий, лютий (див. лютий 1 1). — Облиймо бісову бабу холодною водою, ..може, не буде така палка та лиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 13); — Кажуть, мулла Смаїл лихий на сина, що не хоче сватати Шерфе (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 126); І мати вже не пізнавала свого Дмитра — таким він став лихим і впертим (Михайло Стельмах, II, 1962, 377); Вона не пішла на квартиру до племінника, бо була лиха на Софію (Анатолій Дімаров, Ідол, 1961, 207);
//  Дуже злий, лютий (про тварин). Згадав він про лихих собак, що проводили його нині вулицею, і зупинився, вагаючись (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 240);
//  Який виражає недобрі наміри. Хуса — чоловік середнього віку, дуже чорнявий, кучерявий, кремезний, вираз обличчя у нього не лихий, але владний (Леся Українка, III, 1952, 145); Лихі усмішки ледь-ледь пробились на хліборобських обличчях (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 26).

3. Сповнений лиха, страждання. Ти покинув на родині Мене сиротою; Я.. зріднилась 3 долею лихою! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 56); Зашуміли гори, забриніли води, Зазнала Лисичка лихої пригоди (Іван Франко, XIII, 1954, 259);
//  Який несе з собою лихо, страждання. [Марина:] Я певна, що Герцик прибув до нас з лихим заміром... (Марко Кропивницький, V, 1959, 552);
//  Недобрий у певному відношенні; поганий. Вона перелякалася так сильно його слів, неначе схоплена на лихім учинку (Ольга Кобилянська, III, 1956, 240); Початкуючі диригенти вправляються в тактуванні перед дзеркалом, щоб вчасно позбутися лихих навичок (Колесса, Основи техніки диригування, 1960, 191); Іван нагадує собі ту хвилю, коли він привіз раз додому лихі оцінки (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 106);
//  Недоброякісний, недостатній і т. ін. Не до стида, як сорочка лиха (Номис, 1864, № 13588); — От умре [Іван]... бідний мій світку!.. Недоїдає... це від лихого харчу... (Лесь Мартович, Тв., 1954, 39);
//  Пройнятий чимось недобрим (про слово, вислів і т. ін.). — Так, що ж ти проти лихого слова зробиш? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 397);
//  Дуже тяжкий. Є такі люди, що невиносливі їм лихії муки, справжнє горе (Марко Вовчок, I, 1955, 163); Якось (в бою не без напасті) мені в атаці довелось в лиху біду попасти (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 147);
//  у знач. ім. лихе, хого, сер. Що-небудь погане, недобре. Не зробив я, і не думав я, отамане, батьку мій, кому-небудь лихого, а терплю горе і бог знає за що (Тарас Шевченко, VI, 1957, 83); Гості, ніби спіймані на лихому, замовкли і ніяково відвели вчі (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 45).
Лиха (важка, тяжка) година: а) тяжкий час; горе, нещастя. В грудях билось єдине жадання: Щоб тебе не спіткало страждання, Щоб минула година лиха (Павло Грабовський, I, 1959, 264); Оце було коли не з добра, а з лихої година заведеш пісню, то зараз і репетує: — Не квили! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 4); б) Уживається як лайливий вислів. — А бери її лиха година! Сидить, як ідол, ..у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст! (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 51); 9 1/2 год. ранку. — І яка лиха година там стукає? (Остап Вишня, I, 1956, 224); Лиха година несе (принесла) кого — про прихід кого-небудь небажаного. Думки мої вриваються, я весь насторожуюсь.. Не інакше, як офіцера несе сюди лиха година (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 126); Лиха личина — уживається як лайливий вислів. Наче на лиху личину принесло (Номис, 1864, № 5109); [Личак:] А я, розумієш, так думаю: Загуба чи не Загуба, а якась лиха личина в нашій окрузі завелася.., хтось комору запалив (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 482); Лихе око див. око 1.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 496.

Коментарі (0)

ЛИХИЙ 2, а, е. Нестримно, нерозсудливо сміливий. Я буду співать про козаків лихих, Що тільки у січах зазнали утіх (Василь Чумак, Черв. заспів, 1956, 105);
//  Баский (про коней). Він [вітер] мчить на лихих сивогривих конях, виє і стогне (Олесь Донченко, VI, 1957, 179);
//  у знач. ім. лихий, хого, чол. Баский кінь. — То це до тебе коляса! — каже один Антосьові. — Може, до тебе, то так; а до мене приїде четверня лихих (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 128).
Лихий на їжу — дуже охочий до їжі. — Лихий на їжу [Антон]. Коли б до роботи такий прудкий (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 215).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 496.

Коментарі (0)