ЛИМО́ННИЙ, а, е.
1. Прикм. до лимон. Біля
морських берегів [Середземномор'я] тягнуться виноградники
і сади з апельсиновими, мандариновими та лимонними
деревами (Фізична географія., 6, 1957, 44); Блідо-рожеві
воскові квітки [лимопника] відзначаються ніжним лимонним
запахом. Це й дало назву рослині (Вечірній Київ, 25.VIII
1962, 4);
// Зробл. із лимона; з лимоном. — О, кекс! —
вигукнула Марійка. — Та ще й лимонний, мій
улюблений! (Олесь Донченко, V, 1957, 237).
▲ Лимонна кислота — кислота, яка міститься в
плодах лимона та інших рослин і використовується для
приготування їжі, в медицині тощо. Вперше лимонна
кислота була одержана з лимонного соку; вона
міститься в журавлині і в інших ягодах та плодах (Українські страви,
1957, 346).
2. Кольору шкірки стиглих плодів лимона. Зацвіли [клени] неприродно яскраво, барвисто, зазивно ясно-жовтим, яскраво-червоним, багряним, оранжевим, лимонним і якимсь фантастичним червоно-зеленим кольором (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 70).