в означеннях
Тлумачення, значення слова «линути»:

ЛИ́НУТИ, ну, неш, недок., поет.

1. Плавно, легко летіти. Мандруємо вогким туманом назустріч сліпій сніговиці... Так линуть малим караваном у вирій запізнені птиці (Леся Українка, I, 1951, 309); Весна... На північ линуть гуси (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 387);  * Образно. Життя торкає серця струни чулі — і я на крилах пісні лину знов (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 27);
//  Рухатися вперед із великою швидкістю. У сні зайшов я в дивную долину. Було так ясно, тихо, легко в ній, Що бачилось мені: не йду, а лину (Іван Франко, XI, 1952, 291); Автомобіль линув проспектами й вулицями Петрограда (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 305); — Чуєш, як сніг рипить? Це вершники — брати мої линуть мене виручати (Олександр Довженко, I, 1958, 59); Ідуть в Каховку пароплави, в Каховку линуть поїзди (Микола Терещенко, Правда, 1952, 81);
//  Плавно пересуватися по воді, в повітрі тощо. По морю лине човник, як селех (Нечуй-Левицький, III, 1956, 314); Неначе дзеркало прозоре В обводі яснозолотім, Азовське відбивало море Хмарки, що линули над ним (Максим Рильський, III, 1961, 255); Спокійно линуть води Дніпра, ..тиша й спокій панують навкруг (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 87);
//  Поширюватися в просторі (про звуки, запахи і т. ін.). Згори лине жайворонкова пісня (Панас Мирний, I, 1949, 125); Лине здалеку дівочий спів (Олександр Довженко, I, 1958, 96); З гарячою парою з кухні линув ніжний аромат тіста і варених ягід (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 32);
//  перен. Ставати широко відомим; поширюватися (про відомості, славу і т. ін.). Заслужено линула по околишніх країнах слава про хоробрих русичів (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 367); Хай від міста до міста, з села до села Лине Партії слава, народу хвала! (Максим Рильський, I, 1956, 395); Скрізь про нашу жінку слава лине, Про радянську — скромну і просту (Іван Нехода, Дивлюсь.., 1949, 40).

2. перен. Пориватися, рватися до кого-, чого-небудь, кудись (серцем, думками і т. ін.). А я дивлюся... і серцем лину В темний садочок на Україну (Тарас Шевченко, II, 1953, 20); Потім — як же стало на хуторі сумно. Що не робить [Зінька], а вся думками на село так і лине (Андрій Головко, II, 1957, 26); Кожне дитя Мріями лине в широке життя! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 174);
//  Відчувати потяг до кого-, чого-небудь; горнутися (у 1 знач.). Батько був добрий, і мати нічого, Я до їх линула, як ні до кого (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 338); Малюки чомусь линуть до неї найбільше, їм з нею весело (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 221).

3. Минати, проходити (про час, події тощо). Тихо-тихо Дунай воду несе, Ще тихіше рік за роком лине (Іван Франко, XIII, 1954, 277); Роки линули, віки — 3 гір посипались піски (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 226); Швидко лине новорічна ніч (Вадим Собко, Матв. затока, 1962, 294); Люди поспішали на роботу, діти вибігали гуляти на подвір'я і вулиці, і життя линуло далі (Оксана Іваненко, Життя.., 1945, 27).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 487.

Коментарі (0)

ЛИНУ́ТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до лити. Галя вийшла на рундук, линула воду з кухля (Панас Мирний, I, 1949, 334); [Хведоська:] Як спитають мати, чого я так почервоніла, що я їм скажу? Хоч би хто линув на мене водою!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 54); Загуркотів грім, і на запилену землю линув дощ — буйний та теплий (Олександр Довженко, I, 1958, 95).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 487.

Коментарі (0)