ЛИПЧИ́ЦЯ, і, жін., діал. Підмаренник. Олександра нарвала липчиці і знебачки кинула її Іванові на голову (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 59); * У порівняннях. Ув'язавсь до мене, як липчиця (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 246).
ЛИПЧИ́ЦЯ, і, жін., діал. Підмаренник. Олександра нарвала липчиці і знебачки кинула її Іванові на голову (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 59); * У порівняннях. Ув'язавсь до мене, як липчиця (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 246).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 489.