ЛИПНУТИ 1, ну, неш, недок.
1. тільки 3 ос.
Приклеюватися до кого-, чого-небудь. Сніг лип до полозків, до
кінських копитів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 120); Пудами
чіплялась за чоботи глина. Чіплялась за чоботи, липла,
як сум, Як туга, якої нічим не віддерти... (Іван Нехода, Хто
сіє вітер, 1959, 62);
// Бути липким. Ще пахло
[в школі] тоді свіжою фарбою, і до чого не торкнись —
все липне (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 141).
♦ Липнути до рук див. рука.
2. розм. Обліплювати, обсідати кого-, що-небудь (про мух і т. ін.). Мухи липнуть до теплого.
3. до кого, перен. Горнутися, тулитися, відчуваючи
симпатію до кого-небудь. Легковажні й легкодумні
панни й дами так і липли й горнулись до його (Нечуй-Левицький,
V, 1966, 245); В школі стала [Ніна] вожатою, ..і
піонери липли до неї, наче вона притягала їх, як магніт
(Олександр Копиленко, Земля.., 1937, 6); * Образно. Сон так і липне
до неї, огортає в свої звабливі обійми (Анатолій Дімаров, Ідол, 1961,
17);
// до чого. Настирливо прагнути чого-небудь;
домагатися чогось. Чого ж тепер усі пани липнуть до сії
грамоти? (Панас Мирний, IV, 1955, 80).
4. Те саме, що злипатися 2. Липли очі і рука відмовляла йому (Іван Франко, I, 1955, 188).