ЛИ́ПОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до липа 1. Хати,
оточені вишневими садочками, привітно виявлялись із-за
липових і кленових заростей (Олекса Стороженко, I, 1957, 359);
— Поїхав я в ліс дров нарубати. А ліс густий, .. липовий
(Олесь Донченко, VI, 1957, 21);
// Обсаджений липами. По
довгих липових та каштанових алеях вештались або
бігали бігцем молоді послушники (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 288);
З липового шляху вчитель повертає до крайнього двору
(Михайло Стельмах, I, 1962, 649);
// Зробл. із липи. [Лев:]
Та вже тих сопілок до лиха маєш! [Лукаш:] Ну,
скілько ж їх? — Калинова, вербова та липова — ото й
усі (Леся Українка, III, 1952, 194); Він дістав з мисника
невелику липову довбаночку.. і налив меду (Михайло Стельмах, II,
1962, 238);
// Вигот. або видобутий із квітів липи.
Липовий мед — не тільки найцінніший продукт
харчування, він широко застосовується і в медицині (Літературна Україна, 19.I 1965, 1).
▲ Липовий цвіт — висушені квіти липи, що
використовуються в медицині як потогінний засіб. — А що се —
кашель вас напав, батюшка? — пита сестра Меланія.
— Липового цвіту напийтеся увечері, на ніч
(Марко Вовчок, I, 1955, 255); В коморі пахло борошном і сушеним
липовим цвітом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 47).
2. у знач. ім. липові, вих, мн. Родина листяних дерев з серцеподібним зубчастим листям і жовтим пахучим медоносним цвітом.
3. перен., розм. Підроблений, несправжній. — Звуть його — Яків, трохи кульгає, прізвища не пам'ятаю, воно в нього липове (Юрій Яновський, I, 1954, 226); — Виявилось, коли ми перевірили роботу Званова, що ударник з нього липовий (Олесь Донченко, II, 1956, 120).