в означеннях
Тлумачення, значення слова «лишатися»:

ЛИШАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЛИШИТИСЯ, шуся, шишся, док.

1. Продовжувати бути в певному місці, не змінювати свого місця перебування. Чоловік лишався в полі, а вона йшла з ними [дітьми] додому (Василь Стефаник, I, 1949, 193); Юрко звик лишатися вдома із старою бабусею (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 97); Дід лишився, бо хотів умерти на своїй стороні, а дядько Панас як пішов, так і по сей день... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 339); Переконавшись, що, крім Щорса, в штабі нікого не лишилось, Боженко сів з Щорсом на диван (Олександр Довженко, I, 1958, 145);
//  з інфін. Продовжувати перебувати де-небудь з певною метою. Дівчина зникає за дверима, а нетерпеливий Палазин батько лишається чекати її повернення (Юрій Яновський, I, 1958, 618); — Та ви, дідусю, лишайтеся коси клепать, та вчіть, як гострити, мантачити... (Остап Вишня, I, 1956, 316);
//  за кого — що. Бути десь за кого-небудь, виконуючи чиїсь обов'язки. — Товаришу гвардії старший лейтенант, з вашого наказу гвардії лейтенант... — Лишаєшся за мене, — не дав йому кінчити Брянський (Олесь Гончар, III, 1959, 40).

2. Не зникати. Партії міняються і гинуть, а трудящі лишаються .. (Ленін, 26, 1951, 304); Пройдуть літа, пролинуть зими, А до життя жагучий смак Так і лишиться (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 55);
//  Бути не повністю використаним ким-небудь. — Таке добро, таке багатство лишається [від батька]. Треба вчасно до своїх рук прибрати (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 68); Одні кажуть, що він вже проїв ті гроші, що тітка одписала, а другі присягають, що в нього чимало ще лишилось (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 303); Після роздачі в кухні дещо лишилося (Олесь Гончар, III, 1959, 270);
//  Бути єдиним можливим із ряду варіантів. Лишався єдиний вихід: прямувати навпростець (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 20);
//  Становити яку-небудь величину до настання якогось моменту, досягнення якої-небудь межі тощо. Небагато часу лишається до початку нового навчального року в сітці партійної освіти (Радянська Україна, 16.IX 1950, 2); До палацу лишалося кілометрів з п'ятнадцять (Юрій Смолич, I, 1958, 52); Тепер однак, хоч до виїзду два дні лишилось, маю більше часу вільного, бо вже справ менше (Леся Українка, V, 1956, 416); Передвиборна кампанія в Петербурзі підходить до кінця. До виборів лишилося три дні.. (Ленін, 12, 1949, 75);
//  Діставатися кому-небудь, припадати на долю комусь. Лишилось нам орать немало. Чого ж ви стали? гей, воли! (Володимир Сосюра, II, 1958, 399).

3. Не переставати бути ким-небудь, зоставатися чиїмсь. Життя може забрати у неї найближчих.., украсти щастя, але людина лишається людиною (Михайло Стельмах, II, 1962, 226); Облетіли надії, розметались безслідно..: як була панська земля, так і лишилась панська (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 37); Мабуть, з сивої давнини віків пройшли через століття оці дикунські звичаї, незламними й живучими лишилися в побуті слободян (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 7);
//  з інфін. Продовжувати перебувати в якому-небудь стані, положенні. Лиш сліпий Жан лишився сидіти, світячи більмами на собак, що лизали тарілки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 390).

4. тільки док. Виявитися у якому-небудь стані. Настя лишилась молодою удовою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 27); Батько мій, дворянин, на тринадцятому році лишився круглим сиротою (Минуле українського театру, 1953, 13);
//  Виявитися без чого-небудь, позбутися чого-небудь. — Що їм [дітям] з тата, з мами, як лишаться без ґрунту? (Лесь Мартович, Тв., 1954, 120); — Усім догодив, а сам лишився без тютюну (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 253).

5. безос., кому, з інфін. Треба тільки (зробити що-небудь). Книжка видана так добре, так чепурно, що мені лишається скласти Спілці.. велике спасибі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 209); Бондаренкові лишалося хіба що стисло додати дещо з подробиць до характеристики тих обставин у Києві, що спричинили переїзд делегатів-більшовиків до Харкова (Андрій Головко, II, 1957, 464); Лишилось тільки ще спакуватись... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 222).

6. Відставати, відриватися від кого-, чого-небудь, що рухається. Галас і гомін лишаються позаду, а з ним знову тиша чарівної білої ночі (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 85); За кілька секунд ціль лишилася позаду літака (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 213).

7. Втрачати кого-, що-небудь, позбуватися чогось. [Кнур:] Оришко! так як же се? Марусі, значить, лишилися? [Кнуриха:] Маруся вже не наша (Панас Мирний, V, 1955, 84); [Мар'яна:] День і ніч сей гріх буде тяжким каменем лежать на душі.., я лишуся покою (Степан Васильченко, III, 1960, 41).
Лишатися (лишитися) з носом див. ніс; Лишатися (лишитися) на сумлінні чиєму — про чиюсь особисту відповідальність за дії, вчинки і т. ін. Я ніколи не буду сього знати, се лишиться на твоєму сумлінні (Леся Українка, III, 1952, 691); Лишатися (лишитися) осторонь — не втручатися. Коли я дізналась, що ви, начальники Ванюшині, розшукуєте правду його народження і дитячого життя, не можу відмовчатись, лишитись осторонь (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 58); Лишатися (лишитися) позаду — відставати від кого-, чого-небудь. Його улюбленець Захар позаду не лишався (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 50); Не лишатися (не лишитися) в боргу: а) не відставати від інших, намагатися робити те саме, що й інші; б) віддячувати кому-небудь за щось. Дочка партизана й сама не лишалась в боргу (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 70); Нічого не лишається, як — про необхідність робити, діяти певним чином. У поміщиків десятки мільйонів десятин землі. Тому мільйонам селянських сімей нічого не лишається, як іти в кабалу до поміщиків (Ленін, 24, 1950, 109); Павлові нічого більше не лишалось, як потиснути руку дівчині, вклонитись господині й піти (Андрій Головко, II, 1957, 489); Сліду не лишається (не лишиться) чого, від кого—чого — зникати безслідно. В золотому труді віддамо ми Вітчизні всі сили, щоб і сліду руїн не лишилось на нашій землі (Володимир Сосюра, Поезії, 1950, 6); Ось самотня хата. Чи повернеться до неї син або онук?.. Чи розлетяться прахом на грізних мінах і сліду від них не лишиться? (Олександр Довженко, I, 1958, 33).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 503.

Коментарі (0)