в означеннях
Тлумачення, значення слова «литися»:

ЛИТИСЯ, ллється, недок.

1. Текти струменем. Вода ллється на колеса зверху, обливає їх білою піною (Нечуй-Левицький, II, 1956, 28); У душі одрада, у серці легко. Кров ллється по жилах дужче і дужче (Панас Мирний, V, 1955, 349); Дивляться, перед ними стоїть старий довгоносище, захеканий, стомлений, піт з нього не капає, а ллється (Остап Вишня, I, 1956, 419);
//  перен. Іти, пересуватися, сипатися і т. ін. великою масою. Блеють овечки і ллються перістим потоком в долину, трясучи вим'ям, обважнілим од молока… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323); Нас — мільйони. Масою грізною, як лавина огненна, лились-сунулись степами (Андрій Головко, I, 1957, 77); Хіба не він орав отут ниву, косив сіно і підставляв змозолені жмені важкому зерну, що лилося з лотоків? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 526).
Ливцем (ливнем) литися — те саме, що Ливцем (ливнем) лити (див. лити); Литися річкою (річками) — розливатися (проливатися) у великій кількості. Весілля було пишне та бучне..; горілка річкою лилася... (Панас Мирний, IV, 1955, 40); Всі шукали щастя.. Для нього віддавали все найдорожче, губили себе і других, сльози й кров лились річками во ім'я його (Леся Українка, III, 1952, 550).

2. перен. Випромінюватися, поширюватися в просторі (про світло, пахощі тощо). Хвилі світла лились з неба, і чорні тіні десь пощезли, неначе сонячне сяйво загнало їх у землю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 61); У вікна через зарості фуксій лилося м'яке передвечірнє світло (Іван Сенченко, Опов., 1959, 45);
//  Плавно поширюватися в просторі; линути (про звуки, музику і т. ін.). Іноді ця лагідна мелодія ставала подібною до заглушеного стогону, але потім лилась вона далі, як прозорий струмок (Леся Українка, III, 1952, 590); З репродуктора лилась вечірня музика.

3. перен. Легко, вільно викладатися, будуватися (про мовлення, стиль). Неначе наш Дніпро широкий, Слова його [пророка] лились, текли І в серце падали глибоко! (Тарас Шевченко, II, 1953, 102); А з темряви другої кімнати тихо ллється журна сповідь найдорожчої в світі людини, яка дала їй життя (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 4); Вірші ллються, як дзвінкий, прозорий струмок (Олесь Донченко, II, 1956, 400).

4. Пас. до лити 3. Деякі деталі машин ллються з чавуну.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 494.

Коментарі (0)