в означеннях
Тлумачення, значення слова «лизати»:

ЛИЗАТИ, лижу, лижеш, недок., перех. і неперех.

1. Проводити язиком по кому-, чому-небудь, доторкуватися язиком до когось, чогось. Кожна корова своє теля лиже (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 288);  * Образно. Тепле, як язик материн, сонце лиже і лиже рожеві спини [поросят] (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 11);  * У порівняннях. Вітер піднімався зверху, падав вниз й неначе лизав язиками по снігу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 63);
//  Їсти, пити, підбираючи страву, питво язиком. Лисичка тим часом лиже та й лиже кашку, аж поки сама всеї [всієї] не з'їла (Іван Франко, IV, 1950, 57); [Іван:] Ви ж високого коліна: ваш батько вкупі з хортами лизав панські тарілки! (Марко Кропивницький, I, 1958, 67); Дружину княжу вороняччя покривало чорними крильми, хижі звірі лижуть кров гарячу, і гарчать, і б'ються над кістьми (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 172);
//  перен. Доторкуватися або вкривати собою (про хвилю, вогонь і т. ін.). Між хмарами місяць тихенько котивсь, І на небі звізди займались; А піняві хвилі Дніпрові дулись І берег високий лизали (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 70); Уже готовий злиток лежить у нагрівальній печі. Гаряче полум'я генераторного газу лиже його з усіх боків (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 307); Вогонь червоним язиком лизав дерево.

2. перен., зневажл. Цілувати. [Печариця:] Слова по-людському вимовити не може [Грицько], — а от ручки лиже!.. (Панас Мирний, V, 1955, 154); — Бовдур! — і вона впилась губами в нього ще раз. — Їй-богу ж, гепну! — Йолоп! — не вгавала пані і лизала його знов та й знов (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 17).
Лизати руки (п'яти, чоботи, рідко по руках і т. ін.) кому — підлабузнюватися до кого-небудь, принижуючи власну гідність; лизатися (у 3 знач.), підлизуватися. [Герасим:] Ах ти ж [Пузир] погань! Давно лизала панам руки, за верству шапки скидала, а тепер розжилася, кумпанію з панами водить (Карпенко-Карий, I, 1960, 400); Галицькі бояри чужинцям п'яти лижуть, продають рідну землю, гендлюють нею (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 290); Все корилось перед ним, Шанувало, поважало, І лизало по руках (Іван Франко, XIII, 1954, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 484.

Коментарі (0)