в означеннях
Тлумачення, значення слова «лизнути»:

ЛИЗНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех.

1. Однокр. до лизати. Пес дійсно ще раз лизнув Юрка по лиці і ліг собі мирно під ноги (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 244); Одсунула [Секлета] горщик здоровенний.., помішала ложкою страву, лизнула й смакувала довго; добрий борщ! (Андрій Головко, II, 1957, 43); Червоні язики яскравого полум'я лизнули його одяг, руки, ноги (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 34); Зрадів Осел, у ноги повалився, Фортуниху у рученьку лизнув (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 137);  * Образно. Вітер сніг лизнув. Зітхнув. Зима (Павло Тичина, Зростай.., 1960, 52).

2. перен. Дуже мало з'їсти чого-небудь. — Не діждеш, щоб я тобі і лизнути дав! Ні, сам поїм усе (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 477); — Ото всього?! Та хіба ж так вареники їдять! Ото лизнула та й уже?! (Остап Вишня, I, 1956, 348).

3. перен., розм., зневажл. Напитися п'яним. Чіпка напоїв Сидора й москалів, що з ним прийшли, та на радощах і сам так лизнув, що насилу виліз з хати (Панас Мирний, I, 1949, 349).
Чорт (віл) лизне кого — зникне хто-небудь безслідно. — За кучму сю твою велику Як дам ляща тобі я в пику, То тут тебе лизне і чорт! (Іван Котляревський, I, 1952, 83).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 484.

Коментарі (0)