в означеннях
Тлумачення, значення слова «маг»:

МАГ, а, чол.

1. У країнах стародавнього Сходу — жрець, що виконував релігійні обряди й провіщав майбутнє. На далекій вежі видко магів вавілонських, що ворожать по зорях (Леся Українка, II, 1951, 146).

2. Людина, що нібито володіє таємницями магії (у 1 знач.); характерник, чарівник. Він дав магові Гальванеску слово не перешкоджати його магії (Юрій Смолич, I, 1958, 279);  * Образно. Розмову магів двох нелегко зрозуміть Невтаємниченим (Максим Рильський, Мости, 1948, 114).
 Маг і чарівник (чародій): а) традиційна назва фокусника, ілюзіоніста. — Шановні панії і пани, паничі і панянки, славнозвісний маг і чародій, Кваранціоно Антоніо, ім'я якого відоме в Старому і Новому світі, покаже вам своє високе мистецтво, і подиву вашому не буде меж (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 150); б) (жарт.) про людину, що робить усе дуже легко й спритно. Коли ж наступала пора полювання на дичину, ніхто не міг зрівнятися з Ніколає. — Маг, чарівник! — говорили люди, коли юнак ніс на плечах десяток добрих качок (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 23).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 588.

Коментарі (0)