в означеннях
Тлумачення, значення слова «маячити»:

МАЯЧИТИ 1, маячу, маячиш і МАЯЧІТИ, ію, ієш, недок. Виднітися, виділятися на фоні чогось; бути видним здалеку, майоріти (у 1 знач.). [Семен Мельниченко:] На токах тільки де-не-де маячив невеличкий стіжечок, дерева були обголені лютою зимою... (Марко Кропивницький, I, 1958, 59); Обабіч шляху то тут, то там мріють у степу хутори, маячать на далеких обріях, як зелені острови по синьому морю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 5); Далеко, на краю обрію, ледве виступаючи з вечірньої мли, маячіє місто з вежами (Іван Франко, XVI, 1955, 285); На полі палахкотіло багаття, що його розклали спритні хлопці, маячіли постаті, чулись голоси (Микола Зарудний, Світло, 1961, 22);
//  З'являтися (час від часу) в полі зору; мелькати. Між дерев, од стовбура до стовбура перебігаючи, маячили якісь темні, але зовсім виразні й чіткі людські силуети (Юрій Смолич, II, 1958, 32);  * Образно. Маячіла невиразна думка, що, може б, варто Дарку частіше панам на очі накидати (Леся Українка, III, 1952, 639);
//  Поставати в уяві, ввижатися. Хоч би маленький шматочок м'яса! Явдоха відчуває — м'ясо відживило б її. Воно маячить перед очима — рум'яне, піджарене... (Олесь Донченко, III, 1956, 53);
//  Мерехтіти в темряві (про джерела світла, небесні світила). Рябко на панському дворі не спить всю нічку. Коли б тобі на сміх було де видно свічку. Або в селі де на опічку Маячив каганець (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 49); Крізь прорізи в хмарах маячив місяць (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 209).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 660.

Коментарі (0)

МАЯЧИТИ 2, маячу, маячиш, недок. Незв'язно, невиразно говорити уві сні або в гарячковому стані; марити (у 3 знач.). Рука його починає торкати струни на арфі, а голос його, наче голос того, що маячить у сні, промовляє не то співом, не то скаргою (Леся Українка, II, 1951, 144); У такому стані [гарячки] говорив [Степан] щось незрозуміле, маячив (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 79);
//  Перебувати в стані напівзабуття.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 660.

Коментарі (0)