в означеннях
Тлумачення, значення слова «маяк»:

МАЯК, а, чол.

1. Висока башта, що має потужне джерело світла, яке вказує шлях суднам. Білий монастир поетично мрів в легкому світі од маяка (Нечуй-Левицький, V, 1966, 233); Маяк навперемін кладе на море то червону, то зелену смугу (Юрій Яновський, II, 1958, 21);  * У порівняннях. Дурні та гордії ми люди На всіх шляхах, по всій усюді, А хвалимось, що ось-то ми І над землею і водою, І од палат та до тюрми Усе царі, а над собою Аж деспоти.. І все то те по добрій волі, По волі розуму горить, Як той маяк у синім морі (Тарас Шевченко, II, 1963, 226);
//  На березі річки — дерев'яний стовп із ліхтарем, що вказує на напрям фарватеру. Над Волгою лягав молодий весняний вечір. Пароплав ішов наниз, пильнуючи річних маяків (Григорій Епік, Тв., 1958, 268);
//  перен. Про того (ту, те), що вказує шлях до чогось. Світу маяк наша держава, Світові приклад радянські діла (Максим Рильський, I, 1956, 449); Передовики сільського виробництва — це маяки, які вказують шлях до зразкового ведення сільського господарства, до вищої продуктивності (Комуніст України, 3, 1961, 88).

2. заст. Дерев'яна сторожова вежа. Біля кожного редуту стояли.. маяки, дуже хитромудро збудовані, на случай [випадок] несподіваного набігу, щоб разом оповістить увесь край (Олекса Стороженко, I, 1957, 263); Де-не-де на могилах майоріли маяки на трьох розсохах. Зверху на помості сидів козак і зорив за полем (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 53).

3. діал. Дерево, залишене під час вирубування лісу. Ворони.. сіли На маяку, що на горі (Тарас Шевченко, I, 1951, 298).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 659.

Коментарі (0)