в означеннях
Тлумачення, значення слова «маєток»:

МАЄ́ТОК, тку, чол.

1. Земельне володіння поміщика, найчастіше із садибою та будинком. Буйні ліси поперетинали його маєтки і вздовж, і вшир, і впоперек (Панас Мирний, IV, 1955, 219); Панський маєток перейшов до народу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 83); [Басов:] Я управитель маєтку міністра Терещенка (Олександр Корнійчук, I, 1955, 161);
//  Поміщицький будинок. Біля пошти звернули [селяни] на руїни колишнього маєтку (Андрій Головко, II, 1957, 183); А осторонь, за річкою, на крутому березі, якимсь дивовижним контрастом височів над селом, відбиваючись у воді вогнями, пишний панський маєток (Яків Баш, На землі.., 1957, 3).

2. рідко. Те саме, що майно 1. Утопив свій маєток у животі! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 208); — Для перемоги батьківщини всі повинні жертвувати маєтком і життям (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 26);
//  Грошові достатки. Маєток його доходить до мільйона (Іван Франко, VIII, 1952, 327).
 Доробитися (прийти до) маєтку, рідко — збагатитися. Казали, що доробився [Йойна] маєтку, гендлюючи волами, а тепер хотів розбагатіти в Бориславі (Іван Франко, IV, 1950, 10).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 593.

Коментарі (0)