в означеннях
Тлумачення, значення слова «майнути»:

МАЙНУТИ, ну, неш, док.

1. чим. Однокр. до маяти 2; махнути. Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур, майнув довгою бородою — і повіяв од неї тихий вітрець (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 149); Майнула крилами чайка-кигичка, знялася над рожево-золотою водою (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 211); Майнула Юрза чорною хусткою, встигла обернутись яструбом, та не встигла відлетіти (Анатолій Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 63).

2. З'явитися на короткий час і зникнути; мигнути. Корчма майнула перед очима, неначе намальована на картині (Нечуй-Левицький, III, 1956, 145); Темна тінь майнула по хаті (Іван Франко, II, 1950, 19); Щось подібне до усмішки майнуло в його очах, сірих, як туман (Юрій Яновський, I, 1958, 122);
//  Блиснути (у 1 знач.). Майнула блискавиця, на мить зірвала над лісом чорне укривало (Степан Васильченко, II, 1959, 329); Мов зірка, що виткнулась в бурю із хмар, Майнув за останнім вагоном ліхтар (Ігор Муратов, Лірика, 1954, 148);
//  перен. Раптом і ненадовго з'явитися в свідомості, уяві тощо. Хай тобі про брата Думонька майне, — Надвечір тихенько Спогадай мене! (Павло Грабовський, I, 1959, 218); Пронизлива думка майнула в голові Романенка (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 76);
//  безос. «Значить, висота наша!» — майнуло в голові Черниша, і він закричав щосили: — Наша! Наша!!! (Олесь Гончар, I, 1954, 108).

3. розм. Швидко минути (про час). Звелося літо, і не знать, Як день за днем минув, І серпень дав, що можна дать, І вересень майнув... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 387); Чи день мине, чи ніч майне, Та завжди у тривозі Важкий обов'язок мене Не кидає в дорозі (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 210).

4. розм. Швидко побігти, полетіти тощо куди-небудь. І діти майнули По горищах, по коморах, По льохах, усюди (Тарас Шевченко, I, 1951, 115); Веселая воля на неї дихнула — І пташка у поле стрілою майнула (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 249); Вибравши таку догідну хвилину, майнув Панько до сіней і побіг босими ногами по камінних сходах (Лесь Мартович, Тв., 1954, 165);  * Образно. Потім думкою майнув [Косинський] на вал фортеці (Іван Ле, Україна, 1940, 73);
//  фам. Поїхати, відправитися куди-небудь. Коли Лісовський їхав на Камчатку, він, прощаючись з Левченком, напівжартома сказав йому: — А може майнемо разом на північ? (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 23);
//  фам. Утекти. На вокзалі названі матроси.. вимагають паровоза, щоб майнути додому (Юрій Яновський, I, 1954, 271); Видно, поспішає [німецька колона] вирватись на велику дорогу, щоб майнути потім на захід (Олесь Гончар, III, 1959, 449).

5. рідко. Однокр. до маяти 4; повіяти, війнути. Вітер майнув раз, і вдруге, і втрете, верхів'я дерев загомоніли (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 264).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 598.

Коментарі (0)