МА́ЙВО, рідко МАЄ́ВО, а, сер., поет.
1. Повільне, плавне коливання тонких, легких предметів під дією вітру. З дерев летить червоне листя, Все місто в майві прапорів (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 36); Не спалили чужинці весну, вона струмилася в розбиті вікна тугими пасмами сонця та зеленим майвом каштанів (Олесь Гончар, Південь, 1951, 73).
2. Те саме, що мерехтіння. Там міста в рожевім майві, що були у млі, і у сонячному сяйві грають їх шпилі (Володимир Сосюра, Поезії, 1950, 49); А при багатті хлопці косарі І комбайнери у спецівках синіх Вплітають сміх до цих лугів осінніх, Ведуть пісні під маєвом зорі (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 283).