в означеннях
Тлумачення, значення слова «маківка»:

МА́КІВКА, и, жін.

1. Квітка маку (у 1 знач.). Подекуди лиснять червоні та білі грядки маківок, пронизаних сонцем (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 191);  * У порівняннях. Як маківка на городі, Ганна розцвітала (Тарас Шевченко, I, 1951, 167); Немає більшого щастя для поета, як.. бачити Україну щасливою і заквітчаною, мов ту маківку повну (Михайло Чабанівський, Шляхами.., 1961, 23).

2. Плід маку; голівка маку (у 1 знач.). Вона.. ламала кращу маківку або зривала жовтий огірок і ховала за пазуху (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 25); Кожна маківка була суха-пресуха, аж дзвеніла, а всередині, як у коробочці, шелестіло насіння (Олесь Донченко, IV, 1957, 67).
Спить (спиться), мов (наче, як і т. ін.) після маківки — міцно спить (спиться). Хоч і кажуть, що в дощову ніч спиться, мов після маківки, але від мене сон утік за тридев'ять земель (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 124).

3. розм. Те саме, що вершина 1. Стовбуром своїм вона [сосна] колись розштовхала своїх сестер, винесла віти й випещену кучеряву маківку із затіненої тісноти туди, де багато волі, неба і сонця (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 84);
//  Верхня частина голови людини. З відкритою головою, поблискуючи лисиною на маківці, він поважно ввійшов між селян (Іван Франко, II, 1950, 371); Він поглянув суворо на маківку похиленої перед ним синової голови (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 55).

4. чого, розм. Те саме, що баня 2 1. Сонце зачервонило маківки церков, найвищі дерева (Олесь Гончар, I, 1954, 397).

5. розм. Квітка латаття. Далі ми попливли на маківки. Повний білий, як лілія, цвіт гойдавсь поверх води, між круглим широким листям (Панас Мирний, V, 1955, 349); Підкидались на хвилях білі лілеї й жовті маківки (Олекса Десняк, II, 1955, 322).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 602.

Коментарі (0)