в означеннях
Тлумачення, значення слова «малюнок»:

МАЛЮ́НОК, чол.

1. род. нка. Зображення предмета на площині, зроблене олівцем, пером, фарбами тощо. Усе село з своєю дерев'яною старою церквою схоже на малюнок, вирваний з історичного альбома (Нечуй-Левицький, II, 1956, 401); Малюнок було зроблено фарбами на аркуші паперу (Олесь Донченко, Секрет, 1947, 80);
//  Твір малярства; картина (у 1 знач.). Удає [Круста], мов зовсім не слухає і не чує Люція, розглядає малюнки по стінах (Леся Українка, II, 1951, 404);
//  Ілюстрація в книжці. Я обіцяла школярці передати при нагоді книжку з малюнками (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 42);
//  Сполучення ліній, кольорів, тіней і т. ін. на тканині, папері тощо; взір (у 2 знач.); візерунок. Вона простягла руку на море, а полин гаптував на її чорній одежі срібні малюнки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 288); Мені мати сорочку пошила З морських парусів. Сестри вишили шовком Малюнок хрещатий (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 48).

2. род. нка, перен. Те, що можна бачити, охопити зором або конкретно уявити собі.

3. род. нку, перен. Словесне зображення явищ реальної дійсності в літературі. Наш інтелігентний читач має право сподіватися і од рідної літератури ширшого поля обсервації, вірного малюнку різних сторін життя усіх, а не одної якої верстви суспільності (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 239); В суворому реалістичному малюнку, нещадній сатирі, глибокому сарказмі, хвилюючій ліриці — у всьому в однаковій мірі яскраво виявилось багатство української мови творів Шевченка (Історія української літератури, I, 1954, 272);
//  Відтворення характеру, психології дійової особи засобами акторського мистецтва. Тонкий психологічний малюнок цієї ролі [Хоми в «Чумаках»] Іван Карпович [І. Карпенко-Карий] розробив надзвичайно яскраво й правдиво (Минуле українського театру, 1953, 154).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 613.

Коментарі (0)