в означеннях
Тлумачення, значення слова «малювати»:

МАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. і без додатка.

1. Зображувати кого-, що-небудь на площині олівцем, пером, фарбами тощо. Вміла [Мелася] і цвіточки малювати, мов живі (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 373); Я дуже люблю малювати. Мені мама обіцяли фарби подарувати, акварель називається (Юрій Яновський, I, 1958, 266); Удень, звичайно, дома сидить [художник], — все малює (Андрій Головко, II, 1957, 192);  * Образно. Ніч. Тихо. На вікнах усе хтось малює, квітки з білого мережить (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 77); Над гаєм синім малюють блискавки грозу (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 185).
Хоч малюй, хоч цілуй, жарт. — дуже гарний на вроду. У гніву, зопалу не завважила [молодиця], що коло дверей стоїть такий галанець [елегантний хлопець] — хоч малюй, хоч цілуй (Марко Вовчок, VI, 1956, 284).

2. рідко. Те саме, що фарбувати. В тім домі жив маляр, що малював покої, паркани та садові лавки (Іван Франко, IV, 1950, 92); Бере [єгиптянин] відро з фарбою і квачі, лагодячись іти малювати мура (Леся Українка, II, 1951, 247);
//  Накладати на обличчя грим, фарбу. Уже в неї.. личко поблідло-пожовкло; .. приходилося підмальовувати червцем. І вона малювала (Панас Мирний, III, 1954, 385).

3. перен. Зображувати словами; описувати. [Гострохвостий:] Оленка зовсім не така, як ви малюєте; то ваш язик такий гарний, що з-під нього виходить якось все гарно (Нечуй-Левицький, II, 1956, 517); Яскравими фарбами малював він колишню славу й велич татарського племені (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 292); Передова література минулого малювала одну за одною тисячі людських драм, викликаних власницькими почуттями й боротьбою за власність (Шамота, Талант і народ, 1958, 27).

4. перен. Викликати в уяві, свідомості певні образи, картини. Думка малювала тяжкі болі жіночі, крики і страждання дитини (Панас Мирний, I, 1954, 271); Жах малював усе страшніші й страшніші картини. Од неспокою люди не могли всидіти в хаті (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 96); Нарешті настав день змагань, і все було так, як малювала в своїй уяві Зіна (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 85).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 612.

Коментарі (0)