Словник української мови

МА́МА, и, жін. Ласкаве називання матері й звертання до неї. Усе купиш — лише тата й мами ні (Номис, 1864, № 9376); — Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає? — В мами спитала дитина (Леся Українка, I, 1951, 60); Мама застала доню проти дзеркала в новій рожевій сукенці (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 4);  * Образно. Світе тихий, краю милий, Моя Україно! За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш? (Тарас Шевченко, I, 1951, 225);  * У порівняннях. — Трапляється часом, що іншого якось не прийма серце, відвертається від нього, до іншого так зразу приляже, як до рідної мами (Марко Вовчок, VI, 1956, 280);
//  Звертання до матері чоловіка або жінки. — Дивіться, мамо: чи так гарно буде? — питає вона свекрухи, показуючи шитво (Панас Мирний, I, 1949, 360).