Словник української мови

МА́МИН, а, е. Прикм. до мама; належний мамі. Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат (Степан Васильченко, II, 1959, 475); Пам'ятайте, діти, всюди Вірну мамину науку. У ясне життя і в люди Мама вас веде за руку! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 165).
♦ Мамин синок, ірон. — те саме, що мамій. — Прості хлопці всі залишаться [на ціліші], — гомонів він, складаючи у стовпець простирала. — А кручені паничі, мамині синки.., що цвітасто повдягалися на дорогу, швидко полиняють. Повтікають через місяць (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 44).