МА́МИН, а, е. Прикм. до мама; належний мамі.
Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат (Степан Васильченко,
II, 1959, 475); Пам'ятайте, діти, всюди Вірну мамину
науку. У ясне життя і в люди Мама вас веде за руку!
(Степан Олійник, Вибр., 1959, 165).
♦ Мамин синок, ірон. — те саме, що мамій. — Прості
хлопці всі залишаться [на ціліші], — гомонів він,
складаючи у стовпець простирала. — А кручені паничі,
мамині синки.., що цвітасто повдягалися на дорогу,
швидко полиняють. Повтікають через місяць (Анатолій Хорунжий,
Ковила, 1960, 44).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 615.