в означеннях
Тлумачення, значення слова «мандрівець»:

МАНДРІ́ВЕ́ЦЬ, івця, чол. Те саме, що мандрівник. [Василь:] Вони [рибалки] завжди на ніч біля куреня кладуть окраєць хліба, а часто й кулешу зоставляють, щоб який мандрівець погодувався... (Марко Кропивницький, III, 1959, 89); Я крізь роки мандрівцям небесним шлю привіт від душі глибини... (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 9); Ллє й навкруг — не глушина чужа Для мандрівця, прибулого здаля (Микола Бажан, Роки, 1957, 270).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 617.

Коментарі (0)