в означеннях
Тлумачення, значення слова «мандрівка»:

МАНДРІ́ВКА, и, жін. Переміщення за допомогою транспорту або пішки, звичайно далеко за межі постійного місцеперебування; подорож. Сама не знаю чого, але на мене напала охота поїхати куди-небудь у чужий край. Сплю і бачу усякі мандрівки (Леся Українка, V, 1956, 189); Мандрівка пахне, аж серце п'яне! Спадають краплі у сніжний дзбан, Замети скляться, готові сани, Дорога прагне подорожан (Максим Рильський, II, 1960, 220);  * Образно. Обоє підемо, обоє, В далеку мандрівку життя (Іван Франко, XI, 1951, 235);  * У порівняннях. Пригадалось Ковалеві те літо на Ворсклі. Це була немов мандрівка в молодість (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 54);
//  Постійна зміна місцеперебування; блукання (у 1 знач.). — Скучно на світі.., — мимрить старий у роздратованні, — а ти волочись по світах, не бачачи кінця-краю своїй мандрівці... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 173); В головах промигтіли давні-давні спогади. Нужденне життя, мандрівка по світу, шукання щастя (Мирослав Ірчан, II, 1958, 28).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 618.

Коментарі (0)