в означеннях
Тлумачення, значення слова «мандрувати»:

МАНДРУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Здійснювати мандрівку. Ось раз, мандруючи з Дрогобича до Борислава, він пригадав собі свого патрона Вольфа (Іван Франко, VIII, 1952, 376); Раз якось навідався до його один італієць, з котрим Гельє, мандруючи, запізнався в Флоренції (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 8); Майже два з половиною тисячоліття тому у гирлі Борисфена.. мандрував історик Геродот (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 17); [Йоганна:] Своїм достатком я йому служила і всій його громаді помагала, .. щоб мав гурток прихильних коло себе, мандруючи між людом непривітним (Леся Українка, III, 1952, 162); Вона [Л. Українка] через.. хворобу багато мандрувала (Максим Рильський, III, 1956, 287);
//  перен. Переноситися думками. В слухаючись у голос Москви, Михайло щовечора мандрував у свою молодість, у дитинство (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 180).

2. розм. Іти, їхати. Не знав Троянець ні один, Куди се так вони мандрують, Куди їх мчить Анхизів син (Іван Котляревський, I, 1952, 113); Застебнувши комір шинелі, я мандрую напівтемними провулочками (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 21);
//  жарт. Іти, ходити на незначну відстань. До церкви дзвін, А пан Охрім, Бувало, в шинк мандрує (Гулак-Артемовський, Банки.., 1958, 135); Через тин мандрувала сусідська молодиця (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 167);
//  Відправлятися, вирушати в дорогу. Виглянь, голубко, Та поворкуєм, Та посумуєм; Бо я далеко Сю ніч мандрую (Тарас Шевченко, I, 1963, 87); Микола з товаришами мандрував з села (Нечуй-Левицький, II, 1956, 195).

3. перен. Передаватися (про предмети). І мандрує нова сокира з рук до рук (Іван Франко, IV, 1950, 193); Листівки мандрували від села до села (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 25).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 618.

Коментарі (0)