в означеннях
Тлумачення, значення слова «манера»:

МАНЕ́РА, и, жін.

1. Спосіб виконання дії, прийом; звичка діяти певним чином. Вона тремтіла й пищала, як муха в павутинні, і ця інститутська манера в немолодій жінці дратувала його (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 407); Валентин Модестович так само почув стукіт у вхідні двері. Поморщився, впізнавши манеру Петрова (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 199); Це була манера розповіді старих солдатів і скромних людей — захоплюватись діями товаришів і лишати себе в тіні (Юрій Смолич, День.., 1950, 10); В його поведінці, в розмові, в манері триматися з людьми, а особливо з підлеглими, з'явилося щось нове (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 24).
 За манерою чиєю — за чиєюсь звичкою. Гальванеску, звичайно, не слухав і, за своєю манерою, зразу змінив свій суворий і гострий тон на іронічно веселий (Юрій Смолич, I, 1958, 74).

2. тільки мн. Спосіб поводитися, триматися в товаристві. Своєю фігурою, манерами, своїм вмінням поводитись з людьми.. Сусана Уласівна була більше схожа.. на паню (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 44); Його панські манери частенько-таки викликають легесенький іронічний сміх на їх [сусідів] устах (Іван Франко, II, 1950, 382); Жолкевський ладен був зникнути, так ображали його незалежні манери цього хлопа (Іван Ле, Наливайко, 1957, 21).

3. Сукупність особливостей, творчих прийомів, властивих митцеві, напрямку в літературі або мистецтві, художньому творові, виконанню художнього твору. Я знов став писати. Я змінив свою «манеру» і се дивувало моїх знайомих та критиків (Леся Українка, III, 1952, 690); Треба відзначити, що в багатьох інтонаціях і стилістичних зворотах зрілого Коцюбинського ясно дається відчути вплив чеховської манери письма (Максим Рильський, III, 1956, 87); Полотна Самокиша виконані в улюбленій ним дещо графічній манері, з чітким обрисуванням контурів (Мистецтво, 5, 1957, 7); Ми знаємо, як співав Кропивницький, Садовський, Заньковецька, дехто з нас чув, як співав Саксаганський і деякі їхні учні, що зуміли успадкувати їхню манеру співу (Мистецтво, 6, 1955, 20).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 620.

Коментарі (0)