в означеннях
Тлумачення, значення слова «манівці»:

МАНІВЦІ, ів, мн. (одн. манівець, вця, чол.). Кружний, обхідний шлях. Хто ходить на манівці, той падає в рівці (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 275); — Чого це ти, Лукино, вертаєшся додому манівцем? — спитався Улас (Нечуй-Левицький, III, 1956, 341); Їздовий шукав манівців, звертав з засніжених просік і петляв поміж сосон та берез (Іван Ле, Мої листи, 1945, 69);  * Образно. Щиро людські чуття, які, може, і були в його душі, давно розгубилися по манівцях життя (Іван Франко, III, 1950, 442).
Говорити манівцями — говорити натяками, непрямо. Він почав говорити. Зразу манівцями.., а трохи згодом таки прямо, без усяких застережень (Ольга Кобилянська, I, 1956, 82); Збивати (збити, зводити, звести, заводити, завести і т. ін.) на манівці: а) (кого) спрямовувати когось на неправильні вчинки; б) (що) неправильно спрямовувати розвиток чого-небудь. Сам він не раз.. помагав заплутувати найпростіші справи, .. щоб цісарське правосуддя зводити на манівці (Іван Франко, IV, 1950, 432); Ігнорування національних особливостей обов'язково веде на манівці безрідного космополітизму (Літературна газета, 10.X 1961, 2); Збиватися (збитися, сходити, зійти і т. ін.) на манівці — поводитися, діяти неправильно. Потроху Батурін почав усвідомлювати, що він справді збився на манівці. Треба жити якось інакше (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 111); Іти (блудити і т. ін.) манівцями (манівцем) — робити щось неправильно. Нам треба уважно ставитися до молодого літератора, .. щоб він не блудив манівцями і дарма не губив свого обдарування (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 17).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 621.

Коментарі (0)