МА́ННИЙ, а, е. Вигот. із дрібнорозмеленої пшениці.
Манні крупи;
// Пригот. із таких круп. Дідок..,
тримаючи на руках дитину, годував її з чайної ложечки
манною кашею (Андрій Головко, I, 1957, 461); Манний пудинг.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 623.