МАНЖЕ́ТА, и, жін.
1. Вилога, закарваш рукава
(сорочки, блузки тощо). Загнибіда нарядився у новий
сукняний убір, надів сорочку з манжетами (Панас Мирний,
III, 1954, 82); Коли робив [проректор] рух рукою, то
в голубих манжетах шовкової сорочки виднілися золоті
запонки (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 184);
// Закот холоші.
Анатолій не бачив обличчя Голосарського. Він бачив
лише його спину, помітив міцну, ретельно
підстрижену потилицю й високі манжети звужених штанів
(Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 64).
2. техн. Кільце для скріплення кінців труб, стрижнів, для запобігання виходу рідини, газу в поршневих насосах. Манжети робочих циліндрів весь час щільно притискуються до поверхонь циліндрів (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 204).