в означеннях
Тлумачення, значення слова «мара»:

МАРА́, и, жін.

1. Істота або предмет, що уявляється комусь; привид, примара. [Богомолка:] Я не тінь. Перехрестись, коли не забула хреститись: я не щезну. Я не мара (Нечуй-Левицький, II, 1956, 453); Радянського воїна обмацували руками, щоб пересвідчитися, чи це не видіння, не мара, не сон! (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 106);  * Образно. Мара безземелля.., що була зникла на якийсь час, знов з'явилась і стала перед ним у грізній постаті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 117);  * У порівняннях. А мати, їх сердешна мати, Немов з хреста сьогодні знята, .. Сидить бліда, немов мара (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 67); Так-то мертвою марою Місяць круг Землі іде І віщує нам собою Той кінець, що Землю жде (Володимир Самійленко, I, 1958, 80);
//  Образ, що виникає уві сні; сновидіння. Весь сон одігнали [соловейки], усю дрему й мару (Марко Вовчок, I, 1955, 345); Очевидячки дня зливалися з сонними марами ночі — і лякали його (Панас Мирний, I, 1954, 325).

2. розм. Міфічна істота, найчастіше в образі злої потворної чаклунки; уособлення нечистої сили. Пішов я, ледве дибаю, а тут ще анахтемська мара водить почала (Олекса Стороженко, I, 1957, 113); Вона плакала та примовляла крізь сльози: де та смерть її заподілася, що не прийде до неї при лихій годині!.. Ні, заховала її від смерті якась мара (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 39);
//  збірн. Нечиста сила. [Кость:] А дивіться, справді якось немов сумно стало... Оце саме, мабуть, всяка мара заворушилась (Степан Васильченко, III, 1960, 176).
Мара його (її, їх і т. ін.) знає де (куди і т. ін.) — те саме, що Чорт його (її, їх і т. ін.) знає де (куди і т. ін.) (див. чорт). А мара його знає, де він ся подів (Словник Грінченка); Напускати (напустити, насилати, наслати і т. ін.) мару на кого — заворожувати кого-небудь, напускати чари на когось. Шасть у хату Явдоха Зубиха, їх приятелька, конотопська відьма, що сама таку мару на них напустила і двері від них сховала (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 215); Що за мара! — те саме, що Що за чорт! (див. чорт). — Що за мара! — подумав Йон, перебираючи ногами та скоса поглядаючи на дівчину, — я її перше не бачив, здасться... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 231); Якої мари — те саме, що Якого чорта (див. чорт). — До коваля? Серед ночі? Якої мари? — здивувався Юрко (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 359).

3. тільки мн., рідко. Мрії. — Дев'ята година, а я сиджу та й марами бавлюся, мов закоханий! — скрикнув він (Іван Франко, VIII, 1952, 378); Він.. заплющив очі, усміхаючись на ходу. О мрії-мари!.. (Олександр Довженко, I, 1958, 87).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 625.

Коментарі (0)