в означеннях
Тлумачення, значення слова «марно»:

МАРНО, МАРНЕ. Присл. до марний1 1. Якби ви знали, паничі, Де люде плачуть живучи, То ви б елегій не творили Та марне бога б не хвалили, На наші сльози сміючись (Тарас Шевченко, II, 1963, 252); Надумавсь Вовк, що жить йому погано — Не з'їсть, не засне до пуття; Що вік його минає марно, Що треба кращого шукать собі життя... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 59); Я марно придивлявся, бажаючи впізнати здавна знайомі місця (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 38).
Іти (піти) [на] марно (марне): а) не приносити, не давати користі. Друга радість.. — це та радість, яку одчуваєш, коли бачиш, що твоя праця не йде на марне (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 200); Учорашній день пішов для ґаздівства марно, — треба було те надолужити (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 67); б) пропадати. Брат умер, вона попродала ґрунти да попромінювала: усе розорилось, усе марне пішло, бо робітників повипихала (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 6).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 631.

Коментарі (0)