МАРНИЙ 1, а, е.
1. Який не приносить очікуваних
наслідків, не досягає мети; даремний (у 1, 2 знач.).
Британка стужею уллє — Як личко в неї там не гарне;
Уста мов кригою скує: Ну, залицяння, звісно, марне...
(Павло Грабовський, I, 1959, 233); Брат більше не питав її, мовчки
її цілував і ласкав, як пестять мале дитя. З її плачу
він відчув, що всяка розрада тут марна (Леся Українка, III,
1952, 590); — Добре ви все продумали, ..тільки нічого
з цього не вийде, і марні ваші заходи: я не з лякливих
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 153);
// Який не приносить користі.
Сей непотрібний продукт [земний віск] причинює
[спричиняє] немало марної праці, бо треба ж вибирати
його з ям і відкидати набік (Іван Франко, VIII, 1952, 379);
Роки перебування в Новопетровську не були абсолютно
марними. Шевченко створив багато цінних повістей,
чимало картин і малюнків (Життя і творчість Т. Г. Шевченка,
1959, 419);
// Який не справджується. Даремно шукаю
в холодному творі Твій образ чудовий, ясніший од зорі,
І бачу, що марні були всі заміри Те в міру вложити,
що гарне без міри (Володимир Самійленко, I, 1958, 130); Побоювання
Турбая, що грек може не прийняти його запрошення,
виявилися марними (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 68).
♦ Марна річ (справа), з інфін. — марно, даремно.
Коли він вирішив, то марна річ намагатися відвернути
його від прийнятого рішення (Вадим Собко, Серце, 1952, 21);
Сахно хотіла була відіслати його [робота] або
розпитатися про господаря, але, згадавши, що балакати до
нього — марна справа, поквапилася закінчити
сніданок (Юрій Смолич, I, 1958, 85).
2. Який не має істотного значення; незначний,
пустий. Розгнівався мій миленький та за марне діло (Павло Чубинський,
V, 1874, 189); Що я? Черв'як, марная порошина. Життя
моє — листок, що ріс і зв'яв (Іван Франко, XIII, 1954, 325).
♦ Марне слово; Марні балачки (слова) —
пустослів'я. Коли я називаю його своїм братом, то се не
жарт і не марне слово (Леся Українка, V, 1956, 345); Без
марних слів і компліментів ніжних його [В. Маяковського]
поети вчителем зовуть (Максим Рильський, III, 1961, 63).
3. Який не має справжньої цінності; суєтний. [Патрицій:] Брате мій, ти напути на нашу віру жінку, тоді вона вже плакати не буде по марних світових розкошах (Леся Українка, II, 1951, 227); У повітрі тихне Марний колот дня; Шумну землю з неба Миром осіня (Павло Грабовський, I, 1959, 196); Не слави марної, не ситої користі Вони [М. Горький і М. Коцюбинський], страждаючи, шукали між людьми (Максим Рильський, II, 1960, 116).