МАРША́ЛОК, лка, чол.
1. іст. Голова сейму в Польщі. У Семена Непийводи за цісаря Франца-Йосифа, а потім за маршалка Йосифа Пілсудського було аж два з половиною морги землі... (Остап Вишня, I, 1956, 353); — Як відомо панові, перед відкриттям сойму завжди буває урочиста меса. Потім маршалок попереднього сойму просить у короля дозволу піти до Посольської Ізби обрати нового маршалка (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 11).
2. У дореволюційній Росії — представник дворянства, якого обирали на губернських і повітових зборах і який керував становими справами дворянства; предводитель дворянства.
3. заст. Дворецький у польському поміщицькому домі. Сьогодні взявся він виконувати роль Маршалка двірського (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 341); За плечима у воєводи урочисто стояв його маршалок (Іван Ле, Наливайко, 1957, 103).
4. заст. Староста під час весілля. Не дивуйтеся, маршалки, що коротенькі подарки (Словник Грінченка); [Хор:] Оддай [келих] маршалку Через праве плече — Нехай він виллє, Нехай потече (Іван Кочерга, I, 1956, 518).