в означеннях
Тлумачення, значення слова «марити»:

МАРИТИ, рю, риш. недок.

1. без додатка, про кого — що, з інфін., а також із спол. що, щоб, як. Те саме, що мріяти. Ти казав: — Ой, як хочу туди! Сонце над золотим степом... У садку хутірець... Дівчина моя хороша... Удвох сиділи й марили... (Андрій Головко, I, 1957, 60); Олеся вже марила, як то вона буде їздити на баскому, гусарському коні, а Казанцев її вчитиме (Нечуй-Левицький, III, 1956, 137); Виїздячи з дому, я собі марив, що зможу запросити Вас до своєї хати на місяць (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 414); Петро сидів тихо, не рушався, бо був переконаний, що Гриць марить про щастя (Лесь Мартович, Тв., 1954, 84); І я і він — ми маримо про дівчину одну (Леонід Первомайський, II, 1948, 63); Як часто марили з Іваном вони у Січ удвох тікать! (Володимир Сосюра, I, 1957, 348); Живу, пишу не для хвали, Та марю, щоб пісні могли Мій день печальний пережити (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 62);
//  ким, чим. Весь час думати й говорити про когось, щось. Він ходив сумний, як нічка: Все вона не йшла з ума; Нею марив, їй у вічка Приглядався крадькома (Павло Грабовський, I, 1959, 346); Він уже марив тою дорогою, уявляв собі ті незнані далекі села (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 398).
Марити себе ким — уявляти себе в мріях кимось. Немає дитячих мрій, не марю себе героєм у рідному краї (Степан Васильченко, I, 1959, 263).

2. Безладно, безтямно говорити в гарячці або уві сні. Потім почав [пілот] марити, слова мішалися з стогоном, у грудях його все зловісніше булькало, хрипіло (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 124); Іноді хвора впадала в забуття, ніби засинала, тоді вона марила (Олександр Копиленко, Сусіди, 1955, 17).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 627.

Коментарі (0)