в означеннях
Тлумачення, значення слова «мастити»:

МАСТИТИ, мащу, мастиш, недок.

1. перех. і без додатка. Вкривати кого-, що-небудь шаром чогось жирного, рідкого. Грицько й чоботи закурені пилом дістав, що вже з півроку висіли в коморі, і почав їх мастити добрим дьогтем проти огню (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 164); Брала [відьма] з горщика.. Жир червоний і мастила Свому сину груди й ребра (Леся Українка, IV, 1954, 181); Здіймав свою припорошілу скрипку З гвіздка іржавого вусатий Родіон, Смичок живицею мастив І ретельно й кріпко (Максим Рильський, Поеми, 1957, 234);
//  Змазувати частини механізмів, колеса тощо. Як віл пристане, так віз масти, а як кінь пристане, так ніж гостри (Номис, 1864, № 10215); — їздити на лобогрійках я їздив! Знаю, де мастити, як косу нагострити, як і коли скидати! (Остап Вишня, I, 1956, 380); Люди сиділи й писали листи перед завтрашнім наступом, чистили й мастили зброю, пили чай (Юрій Яновський, II, 1954, 10).

2. перех. Мазати що-небудь рідким їстівним. Мастити хліб олією; Мастити медом корж.

3. неперех., перен., розм. Давати хабарі. — Нині скрізь треба платити й мастити, щоб не бачити своїх дітей невільниками в багацьких та панських маєтках (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 345);
//  Підлещуватися. Він тепер побачив, що сила не в панських дітях, а в учителях, і на всякі лади мастив, щоб догодити як їм (Панас Мирний, I, 1954, 153).
Словами мастити: а) улещувати; б) спокушати, принаджувати. Як стали говорити, словами мастити, мусив же я з коня встати, горілки купити (Словник Грінченка).

4. перех. і без додатка. Укривати шаром глини стіни хати тощо. — Я ж її [хату] сама й мастила, й вигладжувала (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 123); — Сів я на приспу. Ще небіжка мастила, а я глини тачками возив (Василь Стефаник, I, 1949, 14); Майстри тешуть, а вчительки самі мастять стіни (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 198).

5. перех., розм. Те саме, що забруднювати 1; вимазувати (у 3 знач.). Купи мені черевички, щоб я боса не ходила, щоб ніженьки не мастила (Словник Грінченка).

6. перех. і без додатка, перен., розм., рідко. Те саме, що бити 2. — І-іх, як зловлю та почну мастити оцим пужалном. Бігме, поламаю на ньому (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 82).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, . — Стор. 642.

Коментарі (0)