МАЗАТИ, мажу, мажеш; наказ. сп. маж; недок.
1. перех. Покривати шаром чогось рідкого або жирного.
І завелась на ставі геркотня, Гусине діло закипіло:
Таскають грязь і глей зо дна Да мажуть Лебедя, щоб
пір'я посіріло (Євген Гребінка, I, 1957, 44); Перше я мазала руку
йодом і мочила в солоній воді, але од йоду дуже шкура
злазить, то я тепер не мажу і не держу в воді (Леся Українка,
V, 1956, 6); Крайнєє мазав дірчастий шматочок
французької булки маслом (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 63);
* Образно. Хто маже, той і їде (Українські народні прислів'я та приказки, 1955,
17);
// Укривати шаром глини. — А хіба ж ти не
міряла сіней мотузком, як мазала діл та стіни? —
обізвалась Кайдашиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 328);
// Білити.
Вона поздіймала з стін образи, помила їх та
заходилась мазати хату (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 53); Плакала піч у
хаті, Біла, немов голубка, Хто ж мене мазать буде,
Взяли Марусю люди (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 118);
// неперех., по чому. Робити мазки на якійсь поверхні.
Бере [Любов] великого пензля, шпарко маже по дощечці,
потім кидає скриньку на землю, фарби і пензлі
розсипаються (Леся Українка, II, 1951, 62).
♦ Мазати п'яти (п'ятки) салом див. сало; Мазати
речі [по губах] медом — говорити облесливо;
підлещуватися до когось. Там пан-гаман по сто рублів
дає Пройдисвіту, що речі медом маже (Леонід Глібов, Вибр.,
1957, 251).
2. перех., розм. Те саме, що бруднити 1. Мазати одяг; Мазати книжку руками.
3. перех. і без додатка, зневажл. Невміло, погано малювати. Думаєте, що він [маляр] так малював собі просто, абияк, що тільки розміша краску чи червону, чи бурякову, чи жовту, та так просто й маже чи стіл, чи скриню? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 5); — Якось знічев'я взяв я олівця та шматок паперу, а на стіні в нашій кімнаті отак висів козак Мамай з кобзою, то я й почав собі мазати (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 141).
4. перех., перен., розм. Те саме, що розпещувати;
балувати (у 1 знач.). Усі тітки, дядини та кузинки
так само пестили Настусю, мазали її та хвалили
(Нечуй-Левицький, IV, 1956, 228).
♦ Мазати зверху пирогом кого — розпещувати,
балувати кого-небудь. — Цить, блазню! Ти, видно, не
був ні в кого в руках, видно, не держано тебе як слід...
Мазали тебе зверху пирогом... (Панас Мирний, I, 1954, 162).
5. неперех., фам. Промахуватися (під час стріляння, у грі). — От і промазав, — докірливо буркнув Марко Іванович. — Як і завжди мажеш. Хіба путній мисливець б'є всидячку? (Яків Баш, Надія, 1960, 375).
6. перех., розм. Те саме, що квацати 2.