МАЗНУТИ, ну, неш, док., перех.
1. Однокр. до
мазати 1. З її прикладу Мася протягла руку до якоїсь
посудини, що стояла в костьолі коло дверей, і мазнула
собі по чолі (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 61); Баба
Секлета вмочила палець у чорну кров, мазнула Лукії лоба
(Олесь Донченко, III, 1956, 134);
// розм. Доторкнувшись чимось
до поверхні чого-небудь, трохи потягти, провести.
Скільки б разів не проходив Мишуня повз машину, він
ніколи не пропускав випадку мазнути по ній чистою
ганчіркою (Юрій Яновський, II, 1954, 135).
♦ Мазнути медом по губі (губах) кого —
підлещуючись до когось, сказати щось приємне. — Життя
солодкого бажаю Я всім так саме, як собі, І через
те вас поспішаю Мазнути медом по губі (Володимир Самійленко, I, 1958,
230).
2. фам. Ударити, ляснути. [Микита:] Гляди, щоб я тебе .. не мазнув по губах! Щось у мене дуже сверблять руки! (Марко Кропивницький, I, 1958, 79); — Ох я ж його я-ак мазну в ухо, аж звалився з парти (Андрій Головко, II, 1957, 86).