МЕ, виг. Звуконаслідування, що відтворює крик
кози, вівці тощо. Вівці ліниво згинають коліна.. Голі
морди, з старечим виразом зануди, одкривають
слиняві губи, щоб поскаржитись бозна-кому: бе-е... ме-е...
(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 320); Воно ж [теля] тільки меі і
побігло (Павло Тичина, I, 1957, 260).
♦ Ні бе, ні ме [ні кукуріку] див. бе 1.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 660.