МЕД, у, чол.
1. Густа солодка маса, яку бджоли
виробляють з нектару квітів. Та їдять же вони Дрібнії
калачі, У мед умокаючи, Маком обсипаючи (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 75); Дивні пахощі весняного цвітіння роблять
повітря якимсь солодким і пахучим, наче ранній,
першого узятку мед (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 59); За
походженням відрізняють золотисто-жовтий мед з
білої акації, білий зернистий мед з акації жовтої
(Бджоли, 1955, 194); * Образно. Ви, спасибі вам,
боїтеся мені розказувати про людей — цур їм, покоштував
уже я цього меду, щоб він скис (Тарас Шевченко, VI, 1956, 27);
* У порівняннях. [Горпина:] Але ж гарний оцей вражий
панич! Як мед з маком! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 498);
//
Квітковий нектар, який збирають бджоли; солодкий запах
цього нектару. Живучи росою з травки, Медом дишем
[дихаємо] ми з квіток: Наші горниці — долини.
Чиста річка і лісок (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 310); Мохнатий
джміль із будяків червоних Спиває мед (Максим Рильський, I,
1960, 265);
// перен. Про що-небудь зовні приємне,
хороше (слова, ставлення тощо), але здебільшого
нещире. — А чи ви вподобали хазяйок? Вони хитрі жінки,
і мати і дочка, вони вам наговорять такого меду, що
обіруч не піднестиш (Марко Вовчок, I, 1955, 377).
♦ Вашими (твоїми) [б] устами та мед пити — нехай
здійсняться ваші (твої) хороші побажання. — Ліс,
видко, буде, а може — і слобода над річкою розтяглась,
бо звідти прохолодою тягне, — угадує Яким. —
Твоїми б, Якиме, устами та мед пити! — мовите ви,
радіючи, що Яким відгадав ваше бажання (Панас Мирний, IV,
1955, 313); Додавати (додати) куті меду — підсилювати
яке-небудь враження. — А здирливий [о. Артемій],
а запопадний, крий боже! І до княгині підскочить,
і до пана підплигне!.. — додавав писар куті меду
(Нечуй-Левицький, IV, 1956, 138); З медом на устах — нещирий,
облесливий. Завідуючий був старий лис, з медом на
устах, якого, проте, радили мені стерегтися (Степан Васильченко,
IV, 1960, 34); З медом та маком промовити (сказати
і т. ін.) див. мак; Коли (як) мед, то й ложкою
(ложку) — надміру чого-небудь, надмірне прагнення до
чого-небудь. Що се виходить, «коли мед, то й
ложкою», але я не маю до кого вдатись і сподіваюсь, що ви
мені вибачите мою напасність (Леся Українка, V, 1956, 100);
Ложка дьогтю [в бочці меду] див. ложка; Медом не
заманити див. заманювати; Мов у меду, у знач.
присудка — безтурботно, в достатках. Ой, багато злота в.
Царгороді! Козаки були там, мов в меду... (Володимир Сосюра, I,
1957, 374); На [солодкім] меду, заст. — на бенкеті з
нагоди качання меду на пасіці. Та щоб ковбаси були такі
смачні, як ми з тобою їли на меду у Гната Бондаренка
(Тарас Шевченко, VI, 1956, 201); Не з медом; Не мед, у знач.
присудка — не солодко, не легко [Ларивон:]
Скрізь, виходить, бідноті не з медом живеться? (Марко Кропивницький,
IV, 1960, 347); Зараз же Іван Юхимович бачив те, чого
він не сподівався побачити, хоч йому було відомо, що
в Пальмірі [село] не мед. (Микола Руденко, Остання шабля,
1959, 168); Передавати (передати) куті меду див. кутя;
Плисти (литися і т. ін.) молоком і медом — казково
збагачуватися, бути в достатку [Тірца:] І зацвіте
Сіон весняним крином, і знов поллється молоком і
медом земля обітована (Леся Українка, II, 1951, 160); Укусить
і меду дасть — який свої негідні вчинки прикриває
ласкавими словами. — Та й та гарна! То єхида-лисиця,
укусе й меду дасть, — призро, гидливо якось
одказала Параска (Панас Мирний, IV, 1955, 104); Як (наче)
медом по губах [мазнути] див. губа 1; Як меду
полизати — про щось приємне, принадливе. — Балакали ми,
балакали, і чим більше товкли про той Борислав, тим
він нам кращим, понадливішим здавався. Ну, просто
так, як меду полизати! (Іван Франко, III, 1950, 18); Як мухи
(бджоли) до меду [липнуть] — хтось настирливо
переслідує кого-небудь, дуже цікавиться ким-, чим-небудь.
Цікаві панночки посаг розглядають, дивуються. «Ох,
та яке ж оце хороше!.. Ох. і се славне!.. Он це яке!..»
..Так вони і липнуть до того, як мухи до меду! (Марко Вовчок,
I, 1955, 117); За його довгі, рівні чорні брови, карі очі
та темно-червоні уста дівчата липли до його, як
бджоли до меду (Нечуй-Левицький, III, 1956, 319).
2. Легкий хмільний напій, виготовлений з цієї солодкої маси. Льохи, шинки з шинкарками, 3 винами, медами Закупили запорожці Та й тнуть коряками! (Тарас Шевченко, II, 1953, 35); Полюбив той жорсткий пан дідуся. Посадив силою на стільці, почав медом його шанувати пивним, бо горілки дідусь не вживав зроду (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 360); Медом ярим Перемогу запивали (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 11); * У порівняннях. Розумна в його голова була, і словом він було впоїть тебе, як медом (Марко Вовчок, I, 1955, 280). Мед-вино, мед-горілку пити (кружати і т. ін.), нар.-поет. — бенкетувати, гуляти, розпиваючи різні напої. Буль, буль, і я там був, мед-горілку пив, по бороді текло і в роті не бувало (Номис, 1864, № 13132)? Івась Коновченко по базару походжає, Солодкий мед-вино підпиває (Українські народні думи.., 1955, 24); Було колись — в Україні Лихо танцювало, Журба в шинку мед-горілку Поставцем кружала (Тарас Шевченко, I, 1963, 65).