Словник української мови

МЕДІАТОР 1, а, чол., спец.

1. Посередник у дипломатичних відносинах, торговельних угодах.

2. Специфічна хімічна речовина, що бере участь у передачі нервового імпульсу з нервових закінчень на робочі органи і з однієї нервової клітини на іншу.

МЕДІАТОР 2, а, чол. Тонка рогова або пластмасова пластинка з загостреним кінцем, якою грають на деяких струнних музичних інструментах. Час від часу мандоліна вмовкала, і в двері спочатку просовувалось коротка рука з слюдяним медіатором між пальцями, затим, розкучмана голова (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 52).