МЕДУНИ́ЦЯ, і, жін., діал. Медунка. На межі, зарослій всілякою травою, виглядав дрібненький ряст, чепурилась червона медуниця (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 46); Пахнуть липа, медуниця, багряніє мак (Володимир Сосюра, Поезія, 1961, 24).
МЕДУНИ́ЦЯ, і, жін., діал. Медунка. На межі, зарослій всілякою травою, виглядав дрібненький ряст, чепурилась червона медуниця (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 46); Пахнуть липа, медуниця, багряніє мак (Володимир Сосюра, Поезія, 1961, 24).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 666.