МЕДУ́ЗА, и, жін.
1. У давньогрецькій міфології — одна з трьох дів зі зміями на голові замість волосся, погляд якої обертав усе живе в каміння. [Прісцілла:] Тут Круста? (Німіє з дива і з жаху). [Круста:] Я, здається, не Медуза, а господиня наче скам'яніла, угледівши мене (Леся Українка, II, 1951, 402).
2. Кишковопорожнинна морська тварина з прозорим драглистим тілом, переважно з щупальцями. Тоня побрела швидше. Жахало її тільки, коли медузи раз у раз торкались у воді її голого тіла, жалили ноги (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 225); Медузи відчувають наближення шторму за 10—12 годин до його наступання (Вечірній Київ, 29.I 1968, 4); * У порівняннях. — Насте — троянда! Запашна й колюча троянда. Солодко дихати її ароматом, але чому вона холодна, як медуза, і, як медуза, опікає своєю красою? (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 256).