МЕХА́НІК, а, чол.
1. Фахівець із механіки (у 1, 2 знач.).
Механік за освітою;
// Той, хто займається питаннями
механіки (у 1, 2 знач.). Ти [Леонардо да Вінчі] не
тільки художник, а ще й інженер, архітектор,
механік (Павло Тичина, II, 1957, 285).
2. Той, хто стежить за роботою машин і механізмів,
лагодить їх. В залу увійшли два французи сахаровари, за
ними слідком прийшли два поляки з канцелярії, якийсь
старий кавалер, товстий німець Монтаг і механік
англічанин [англієць] (Нечуй-Левицький, III, 1956, 233); Зінька
поспішала до машинного відділу, де працював механіком
батько разом з своїм помічником Єгором Шульгою (Анатолій Шиян,
Баланда, 1957, 20); Головний механік корабля бере
артилеристів у своє розпорядження, коли треба підняти
або опустити в машинний відділ важку деталь (Дмитро Ткач,
Крута хвиля, 1956, 120); * У порівняннях. Бойові порядки
військ з усіма пасами до них, з усіма трибками і
гвинтиками зараз сприймалися Хомою як одне нерозривне
ціле, побудоване з біса мудро, і він уже сам, як той
механік, міг збагнути — і на зір, і на слух — всю цю
машинерію (Олесь Гончар, III, 1959, 413);
// Той, хто управляє
роботою деяких машин і механізмів, веде машину.
Механік за стіною пускає апарата.. На екрані
миготять шматки чергових знімань якоїсь режисерської
групи (Юрій Яновський, II, 1958, 36); Механік-водій давав
повний вперед, збиваючи полум'я зустрічним вітром і
надіючись випорснути з вогняного мішка (Олесь Гончар, III,
1959, 279).