Словник української мови

МЕХАНІЗА́ТОР, а, чол. Фахівець із механізації. За період будівництва Інгулецької системи тут створився кваліфікований колектив механізаторів і будівельників (Наука і життя, 2, 1957, 7);
//  Той, хто обслуговує машини та механізми (переважно у сільському господарстві). Механізатори — це бойовий загін колективу радгоспу. Їх вміння, наполегливість, роботящі руки забезпечують високі врожаї всіх сільськогосподарських культур (Колгоспник України, 5, 1958, 10).