МЕЛЬКАТИ, аю, аєш, недок.
1. Те саме, що
мигтіти 1. Схаменулись нехрещені, Дивляться — мелькає,
Щось лізе вверх по стовбуру до самого краю (Тарас Шевченко, I,
1951, 6); У натовпі мелькала сіренька борідка Молибоги
(Іван Микитенко, II, 1957, 430); Мені перед очима в якихось
заломаних, кривих образах почало мелькати, як на
поганому екрані, наше майбутнє (Ірина Вільде, Ті з Ковальської,
1947, 40);
// чим. Робити швидкі рухи чим-небудь.
Вона побігла мовчки, швидко мелькаючи тугими, гарно
виточеними литочками (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 14).
2. Швидко проноситися перед очима, змінюючи одне одне. Крізь теплі сльози, важкі і великі, в яких все розпливалось, невиразно мелькали верби і телеграфні стовпи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 382); Ольга Іванівна любила швидку їзду. Любила спостерігати, як передок машини підминає під себе безконечну сіру стрічку шляху, як обабіч нього мелькають поодинокі дерева (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 350).
3. розм. Те саме, що блимати 1; мигтіти (у 2 знач.). Світло горіло слабо і мелькало раз у раз то ясніше, то темніше, освічуючи похмуру кімнату (Іван Франко, V, 1951, 34).