МЕЛОДЕКЛАМА́ЦІЯ, ї, жін. Художнє, читання віршів або прози у супроводі музики. Щоб відтворити стиль і характер античної музики, композитор [М. Лисенко] вводить також мелодекламацію, супроводжувану перебором струн (Українська класична опера, 1957, 246); * Образно. [Гібсон:] Досить мелодекламації, люба дівчино. Від таких промов мені завжди тільки хочеться їсти (Вадим Собко, П'єси, 1958, 97).