МЕЛОДІ́ЙНІСТЬ, ності, жін. Властивість за значенням мелодійний 1; милозвучність. Йому здалося, що його голос набув ще дужчої сили й мелодійності, ніжності та грації, виразності і краси (Юрій Яновський, II, 1954, 106); Глибоким змістом і своєю чарівною красою, задушевністю, м'якою мелодійністю численні словацькі пісні нагадують пісні українські (Олесь Гончар, Зустрічі.., 1950, 24); Коли ми чуємо ім'я Тараса Шевченка, воно передусім асоціюється в нас з ім'ям великого геніального поета, твори якого вражають багатством думки, силою й глибиною почуття, чарують розмаїтістю художньої форми, мелодійністю мови... (Радянське літературознавство, 2, 1961, 69).