МЕЛОДРА́МА, и, жін.
1. заст. Драма з музикою та співом. До появи М. С. Щепкіна та К. Т. Соленика у російських, а також і нечисленних тоді українських театрах перше місце займали мелодрама та водевіль (Стеценко, Життя К.-Карого, 1957, 199).
2. Драматургійний жанр, для якого характерні перебільшені драматичні ефекти та моралізація; твір цього жанру. Знання життя народу допомагало йому [М. Кропивницькому] перетворювати мелодрами на високохудожні реалістичні полотна, які хвилювали глядача своєю життєвою правдою (Минуле українського театру, 1953, 31); Мелодрама перероблювалась на веселий водевіль на очах у навіть не здивованої публіки (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 173).
3. перен. Про яку-небудь подію, переживання, що відзначаються неприродністю, зовнішніми ефектами.