МЕЛОМА́Н, а, чол. Той, хто пристрасно любить музику та спів. Доки італійської опери для всього міста немає, можна лише деяким, особливо завзятим меломанам перебуватися сякими-такими концертами (Микола Чернявський, Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 245); Селецький — меломан, сам інколи творить симфонії для домашньої насолоди (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 403).