МЕ́НШЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до менший. Матюха з буфета карафку дістав і другу, меншеньку, з наливкою для жінок (Андрій Головко, II, 1957, 48); У багатого, пана було двоє синів. Старшенький удався собі тихий, слухняний, все за книжкою сидів, а меншеньке таке вродилось швидке, шаловливе [пустотливе] — тільки йому й діла, що гаса було по господі (Олекса Стороженко, I, 1957, 30); Пішли вони, двоє меншеньких, дівчатка, до корівки: — А чого ти молочка не даєш? га? (Борис Грінченко, I, 1963, 445).